У палаті смашина для нанесення вакуумного покриттяВимірювання вакууму означає визначення рівня вакууму в певному просторі за допомогою спеціальних інструментів і пристроїв. Такий тип приладу або пристрою називається вакуумметром (приладом, манометром). Існує багато типів вакуумметрів, які зазвичай поділяються на абсолютні вакуумметри та відносні вакуумметри відповідно до принципів вимірювання. Будь-який вакуумметр, який безпосередньо визначає тиск газу шляхом вимірювання фізичних параметрів, є абсолютним вакуумметром, наприклад, U-подібні манометри, вакуумметри компресійного типу тощо. Фізичні параметри, виміряні цими вакуумметрами, не залежать від складу газу та вимірювання є відносно точним. Однак це надзвичайно важко безпосередньо вимірювати при низькому тиску газу; Вакуумметр, який вимірює фізичні величини, пов’язані з тиском, і порівнює їх з абсолютним вакуумметром для отримання значення тиску, називається відносним вакуумметром, таким як розрядний вакуумметр, теплопровідний вакуумметр, іонізаційний вакуумметр тощо. Його особливістю є те, що точність вимірювання трохи нижча і залежить від типу газу. У реальному виробництві, крім калібрування вакууму, в основному використовуються відносні вакуумметри.
Вакуумметр опору
Резистивний вакуумметр — це різновид теплопровідного вакуумметра, який опосередковано визначає ступінь вакууму шляхом вимірювання температури нагрітого дроту у вакуумі. Принцип полягає в тому, що теплопровідність газу під низьким тиском пов’язана з тиском, тому, як виміряти температурні параметри та встановити зв’язок між опором і тиском, це проблема, яку повинен вирішити вакуумметр опору.
Конструкція вакуумметра опору полягає в тому, що нагрівальна нитка в датчику являє собою вольфрамовий або платиновий дріт з високим температурним коефіцієнтом опору. Нагрівальна нитка з’єднана з мостом Уітстона і служить одним плечем моста. При нагріванні під низьким тиском тепло, яке виділяє нитка Q, можна виразити як: Q=Q1+Q2
У формулі Q1 — тепло, яке випромінює нитка розжарення, яке пов’язане з температурою нитки; Q2 — це тепло, яке переноситься молекулами газу, що стикаються з ниткою, і його величина пов’язана з тиском газу. Коли температура нагрітого дроту постійна, Q1 є постійною величиною, тобто кількість тепла, що випромінюється нагрітим дротом, залишається незмінною. За умови постійного нагрівання струму, коли тиск навакуумна системазменшується, тобто кількість молекул газу в просторі зменшується, Q2 відповідно зменшиться. У цей час тепло, що виділяється ниткою розжарення, буде відносно зростати, спричиняючи підвищення температури нитки розжарення та збільшення опору нитки. Співвідношення між тиском у вакуумній камері та опором нитки є P ↓ → R ↑, тому тиск можна опосередковано визначити, вимірявши величину опору нитки.
Діапазон для вимірювання вакууму за допомогою вакуумметра опору становить від 105 до 10-2Па. Оскільки це відносний вакуумметр, виміряний тиск сильно залежить від типу газу, а його калібрувальна крива призначена для сухого азоту або повітря. Тому, якщо склад вимірюваного газу суттєво змінюється, результати вимірювання слід певною мірою скоригувати. Крім того, після тривалого використання гарячий дріт резистивного вакуумметра зазнає дрейфу нуля через окислення. Тому під час використання необхідно уникати тривалого перебування в атмосфері або роботи під високим тиском і часто регулювати струм для калібрування нульового положення.
Термопарний вакуумметр
Датчик вакуумметра з термопарою в основному складається з нагрівальних ниток C і D (платинові дроти) і термопар A і B (платиновий родій або константан-нікель-хром), які використовуються для вимірювання температури нагрівальних ниток. Термопара підключена до гарячого дроту на гарячому кінці та до мілівольтметра в приладі на холодному кінці. Електрорушійну силу термопари можна виміряти за допомогою мілівольтметра. Під час вимірювання вимірювальна трубка термопари підключається до вакуумної системи, що перевіряється, і гарячий дріт пропускають через постійний струм. На відміну від вакуумметра опору, у цей час частина тепла Q, що виділяється ниткою розжарювання, буде проводитися та розсіюватися між ниткою розжарення та дротом термопари. Коли тиск газу зменшується, температура на з’єднанні термопари зростатиме разом із підвищенням температури нагрітого дроту. Аналогічно, електрорушійна сила різниці температур на холодному кінці термопари також збільшиться, і існує залежність між тиском газу та електрорушійною силою термопари: P ↓→ε↑.
Результати вимірювань термопарного вакуумметра для різних газів відрізняються через різну теплопровідність різних молекул газу. Тому при вимірюванні різних газів необхідно вносити певні поправки. У таблиці 1-3 наведено поправочні коефіцієнти для деяких газів або парів. Діапазон вимірювання вакуумметра з термопарою становить приблизно 102-10-1Па, а тиск вимірювання не має бути надто низьким. Це пояснюється тим, що коли тиск нижчий, кількість тепла, що розсіюється молекулами газу через теплопровідність, дуже мала, а втрата тепла, викликана теплопровідністю та випромінюванням гарячого дроту та дроту термопари, є основним фактором. Тому зміна електрорушійної сили термопари не буде викликана змінами тиску.
Термопарні вакуумметри мають теплову інерцію, і при зміні тиску температура нагрітого дроту часто відстає на певний проміжок часу, тому зчитування даних також має відставати на деякий час; Крім того, подібно до вакуумметра опору, нагрівальна нитка датчика термопари також виготовляється з вольфрамового або платинового дроту. Якщо використовувати протягом тривалого часу, нагрівальна нитка матиме нульовий дрейф через окислення. Тому під час його використання слід регулярно регулювати струм нагріву та повторно калібрувати значення струму нагріву.
Іонізаційний вакуумметр
Іонізаційний вакуумметр — це широко використовуваний прилад для вимірювання вакууму, який використовує принцип іонізації молекул газу для вимірювання рівня вакууму. Відповідно до різних джерел іонізації газу, його поділяють на вакуумметр іонізації з гарячим катодом та вакуумметр іонізації з холодним катодом. Перший далі поділяється на звичайний датчик іонізації з гарячим катодом, датчик іонізації з гарячим катодом у надвисокому вакуумі та датчик іонізації з гарячим катодом у низькому вакуумі. В основному він складається з трьох електродів: нитки розжарювання, яка випускає електрони як емітер A, спірального прискорювального і збирального затвора електронів (також відомого як прискорювальний електрод) B, і циліндричного електрода збору іонів C. Емітер підключено до нульового потенціалу, прискорювальний електрод підключають до позитивного потенціалу (кілька сотень вольт), а збиральний електрод підключають до негативного (кілька десятків вольт). Між B і C існує поле відштовхування. Принцип роботи іонізаційного лічильника полягає в тому, що гарячий катод A випускає електрони, які прискорюються прискорювальним електродом, і більшість електронів летить до збирального електрода. Під дією поля відштовхування між ВС швидкість електрона зменшується. Коли швидкість зменшується до нуля, електрони повертаються до В-електроду. Коли електрон летить у бік простору BC, він також зазнає дії поля відштовхування. Коли швидкість зменшується до нуля, електрон обертається назад до С-електроду. Повторний рух електрона в просторі BC стикається з молекулами газу, змушуючи їх отримувати енергію та виробляти іонізацію. Електрони зрештою збираються прискорювальним електродом, а позитивні іони, утворені іонізацією, приймаються збиральним електродом і утворюють іонний потік I+. Для певної трубки, коли потенціал кожного електрода постійний, I+і Лінійна залежність між потоком емісійних електронів Ie та тиском газу виглядає наступним чином: I+=kIeP
У формулі k є константою пропорційності, яка означає значення струму іона, отримане за одиниці електронного струму та одиниці тиску, з одиницею 1/Па, і може бути визначена за допомогою експериментів. Для різних газів розмір k різний, а діапазон його існування становить 4-40. Коли емісійний струм постійний, іонний струм пропорційний лише тиску газу, тому значення тиску газу у вакуумній камері можна визначити на основі величини іонного струму.
Діапазон вимірювань звичайного вакуумметра з гарячим катодом становить від 1,33 × 10-1 до 1,33 × 10-5Па. Незалежно від того, вище чи нижче цієї межі вимірювання, це спричинить втрату лінійної залежності між потоком іонів I+ і тиском газу. Коли тиск високий, ймовірність багаторазових зіткнень між електронами та молекулами значно зростає. Через те, що потенціал прискорення набагато вищий за потенціал іонізації газу (кілька десятків вольт), електронів, що утворюються в результаті іонізації, достатньо для іонізації газу. Це призведе до різкого збільшення потоку електронів в іонізаційному датчику. У той же час через високу густину газу вільний пробіг електронів короткий, і більшість зіткнень є низькоенергетичними, які не можуть викликати іонізацію. Багато факторів призводять до того, що лінійна залежність між потоком іонів і тиском більше не підтримується при вищих тисках; Коли тиск низький (менше 1,33 × 10-1Па), високошвидкісні електрони, що досягають прискорювального електрода, генеруватимуть м’яке рентгенівське випромінювання, яке потім буде спрямовано на електрод збору іонів C. Це спричинить збір електрод для створення фотоелектричного випромінювання, випускаючи електронний струм, змушуючи вихідну схему вимірювання іонного потоку накладати цей незалежний від тиску струм, що призводить до втрати лінійної залежності між потоком іонів I+і тиск газу. У цей час іонізаційний вакуумметр не може виміряти тиск у вакуумній камері.
Машина для нанесення вакуумного покриття використовує іонізаційний вакуумметр для швидкого та безперервного вимірювання загального тиску газу, який потрібно перевірити, а манометрична трубка має невеликий об’єм і її легко під’єднати. Однак емітер в вимірювальній трубці виготовлений з вольфрамового дроту. Коли тиск вищий за 10-1Па, термін служби манометричної трубки значно скорочується та навіть перегорає. Слід уникати роботи під високим тиском; Коли вакуумна система піддається впливу атмосфери, внутрішня поверхня скляної оболонки та різні електроди іонізаційного датчика будуть адсорбувати гази, що вплине на точність вимірювання вакууму. Тому, коли вакуумна система піддається впливу атмосфери протягом тривалого часу або використовується протягом певного періоду часу, слід проводити регулярну дегазаційну обробку манометра.






